Як телеканал «1+1» розповсюджує байки про субсидії. І блокує на своїх сторінках тих, хто намагається донести правду

Перед Новим роком, 28 грудня 2020 року, на телепередачу «Сніданок з 1+1» було запрошено міністра соціальної політики України Марину Лазебна. Де жінка не останньої значущості бреше на всю країну про зміни у виплаті субсидій в 2021 році.

А саме про те, що нібито тим у кого родичі працюють за кордоном, але прописані в Україні, субсидії видаватимуть без справок і декларування з місця роботи. За словами Марини Лазебної достатньо, щоб лише сусіди засвідчили, що людина на даний час у приміщенні не проживає.

Телеведучий Руслан Сенічкін запитав у міністра, коли людям подавати документи? На що вона сказала, що вже зараз можна. Бо вже проголосували за це. Де і хто голосував, невідомо. Може уві сні Лазебної?

Свято Конституції має інакше сприйняття, коли притискають вже твої права

Із державних свят завжди ближче по духу було – свято Незалежності України. А свято Конституції не дуже розумілось. Бо вважала, що немає ніякого сенсу від того, що все одно порушується.

Але цього року, як ніколи зрозуміла наскільки Конституція для нас важлива, і наскільки потрібна. Бо притиснули людей вже так, що дужче нікуди. Та як би там не було, ми маємо нашу Конституцію не тільки знати, а і захищати, бо вона захищає нас.

Шкода, що цього не розуміє нинішній Президент України. Вітає всіх зі святом Конституції, але чи читав він її так і не зрозуміло. Бо поки складається враження, що і в очі не бачив.

Але ж Зеленський, це нібито людина, яка вийшла з народу. Так само, як і всі ми висміював колись політику і владу. Бачив вже брехунів і їх знущання. А що сам? Сумно, що так не щастить українському народу з його слугами. Які збираючись на трон відчувають себе панами. А всі інші для них – це лише холопи.

Продовження кредитної епопеї в Ощадбанку. Або, як з боєм закривала кредит в державному банку України

Початок цієї історії в матеріалі під назвою «Обережно! Ощадбанк і їх брехня».

Я ж наївно думала, що мене кілька днів і кредитний ліміт на моїй карточці зникне. Але через 10 днів він був на тому самому місці.

А тут ще і строк дії моєї картки, на якій отримувала особисті кошти, мав закінчитися. І мені нібито мали автоматичні надіслати нову у відділення банку за місцем проживання. Але її там не було. Та таке в них часто буває, що забувають відмітити, куди надсилати картку і вона лишається у центральному відділенні. Минулого разу було так само, я кілька разів їх просила виправити помилку. Але «як об стіну горохом».

А ще працівник банку сказав, що якщо я зараз захочу, щоб мені її переслали, то з мене спишуть кошти за таку послугу. Хоча раніше, це було безкоштовно.

Тож вирішила не чекати і поїхати до центрального відділення. Тим паче, що хотіла закрити вже питання з кредитом.

Живимо нібито в ілюзорному світі

Страшні речі відбуваються. Дивні речі відбуваються. Що це? Великий експеримент над людьми, чи це так привчають нас до закритого життя в онлайні? Ми можемо лише здогадуватись.

Довго мовчала і нічого про це не писала. Бо що можна писати, коли сам не розумієш, що відбувається.

Спочатку в мене, мабуть як і в багатьох, був просто страх і паніка. Я не розуміла, що коїться.

Але більший страх, мабуть, був не через сам вірус. А через те як все нагнітається владою і ЗМІ. Те як нас постійно тримають в страху і залякані.

Ні, ну звичайно, що я нормально людина і інстинкт самозбереження в мені присутній і звичайно, що за своє здоров’я також переживала і боялась. Бо вплив був дуже технічний.

Але більше мене обурювало, як вони з цим всім нібито борються… Паніка – це не боротьба! Це деструктив і психологічне знищення! Психологічне здоров’я людини повністю поєднане з фізичним самопочуттям. А що ж робить вище зазначена влада? Де ж психологічний захист населення? Ви ж всіх морально знищуєте!

Обережно! Ощадбанк і їх брехня

Центральне відділення Ощадбанку в Мелітополі намагається обманним шляхом накинути кредитні кайдани на своїх клієнтів.

Хочу поділитися власним досвідом, який відбувся буквально кілька днів тому. Може він комусь допоможе не потрапити у капкан менеджерів державного банку України.

Кілька років тому в Ощадбанку я оформила кредит. Сума невелика, відсоток від неї майже не помітний, тож не квапилась його закривати.

Але подзвонили з банку і сказали, що по кредиту в них відбулися деякі зміни. І що той кредит, який в мене був з більш вигідними відсотками припиняє своє існування. І автоматично мене переведуть на інший ліміт, з іншими правилами.

Тож не довго думаючи, я вирішила його закрити.

Поклала необхідні кошти на свій рахунок і поїхала до центрального відділення Ощадбанку в Мелітополі.

Українці з Китаю

Ще ніколи в житті мені не снився Китай. А тут на днях наснився разом з китайцями. Це говорить про те, що вже занадто багато інформації навколо них.

Але не про це хотіла написати.

А про вчорашню епопею, яка розгорілася навколо приїжджих з Уханя українців і деяких іноземців. 

У Нових Санжарах, куди привезли евакуйованих, перекривали дороги, палили шини, билися з поліцією. Таким чином нібито місцеві намагалися зупинити в'їзд хвороби.

Не буду тут використовувати назву хвороби, яку і так всі знають, і через яку паляться ці шини. Бо і без мене занадто багато уваги і енергії направлено у бік цього вірусу. А я вірю, що чим більше уваги, то і більше воно примножується.

Земельний кодекс в Україні – це нескінченне свято бандитів

Вже немає сил дивитися новини з мітингами «Проти продажу земель». Кожного разу, як бачу щось подібне на ТБ, відразу вимикаю.

Мені цікаво, чи є на мітингу хоча б одна людина, яка має пай землі і не хоче його продавати?

Та яке ви маєте право вирішувати за іншу людину, що йому робити зі своєю власністю? Чи ви знаєте, хто ці власники паїв?

Так я вам розкажу, це зазвичай бідні люди. Бідні, бо обдурені. Для цих людей продаж землі є чи не єдиною можливістю вийти з убожіння.

Ми нібито ляльки у дорослих руках

Кожного ранку прагну почути хоча б якусь інформацію щодо змін бюджетного кодексу у рамках бюджету-2020. Де нібито мали вирішити проблеми з тарифами і наданням субсидій. Але українські ЗМІ мовчать. Жодного слова з уст, коли все це буде розглянуто.

Замість цього нашому люду підкинули чергову «качку», яка замулює не тільки очі але і свідомість.

У 2018 році така «качка» була у вигляді гейпорадів. І так само після нових нищівних правил отримання житлових субсидій. Тож зараз ситуація дублюється. Зміни з приводу субсидій так само направлені не в кращий бік. А підкинута «качка» вже у вигляді нібито здачі українських позицій на воюючій території. Звичайно я можу помилятися, але для мене ця вся «капітуляція» нібито тимчасово надута велика кулька, яка рано чи пізно лусне. І нічого від неї не лишиться. Окрім злості і втрачених сил. Та пустого гаманця. Просто комусь треба було її надути.

Підсумок дебатів в Україні

Майже всі говорили, що неосвічений в політиці Зеленський програє в дебатах підкованому Порошенку. А виявилось, що цей неосвічений переміг освіченого "в суху" з рахунком 10:0.

І це мене сильно здивувало! Зеленський дуже добре тримався і відповідав на всі питання по суті - просто, лаконічно, розумно і найголовніше, що від серця.

Що не скажеш, про нашого діючого Президента.

Лист до Володимира Зеленського

Доброго дня, Володимир Олександрович!

Я рада б підтримувати Вас на 100% серцем. Але деякі ваші пункти в програмі мене лякають. Та і вибору в мене майже немає. Позбавили вибору, хоч плач. Або за голод - це Порошенко. Або за зміни, але поки невідомо які - це ви!

Коли ви говорите про референдуми, то ви розумієте, що більшість нашого населення живуть думками в СРСР. Я мешкаю в Запорізькій області і навколо мене багато простих людей, які постійно дивляться російське телебачення. І вони агресивно ставляться до всього українського, вони все це ненавидять. І ви хочете, щоб ці люди вирішували долю України? Долю країни, яку ненавидять! Чи може ви хочете, щоб Україну розірвали, як в серіалі "Слуга народу"? Через ті самі референдуми...

Грязные шприцы на улице Мелитополя: СПИД не спит

В Мелитополе все так же можно обнаружить шприцы на улице города - оставлять ребенка без присмотра опасно.

Однажды в городе Энергодаре произошел чрезвычайный случай, который, к сожалению, не единичный в нашей страны. И эта проблема с каждым днем набирает все больший оборот.

Рано утром молодая мама вышла на прогулку с 3-летним ребенком, который увлеченно рассматривал все, что его окружало. Наткнувшись на использованный шприц, конечно же, как и все любопытные дети, мальчик его поднял. Женщина не успела выхватить шприц из рук ребенка, и он травмировался оголенной иглой. Молодая мама в панике бросилась в медпункт, где мальчику назначили первую постконтактную профилактику, которая проводится в течение 72 часов с момента травмирования.

Президентські вибори. Найбільше здивування і розчарування

Перед початком передвиборчої кампанії, була впевнена, що діючий Президент України не наважиться висунути свою кандидатуру. Бо так знищувати свій народ, а потім думати про подовження цієї душегубки, може тільки аморально і безпринципна людина. Тож я заспокоювала себе лише тим, що цей ад триватиме вже не довго.

Але ні, він все ж таки знову висунув свою кандидатуру на пост Президента України. Та я і тут була спокійна. Бо думала, що Петро Олексійович це зробив вже за звичкою. Ну, думаю, хай наостанок побавиться.

І коли мені стурбована подруга почала дзвонити і казати, чи бачила я скільки людей в Інтернеті підтримують Порошенка. Я її заспокоювала і казала, що то все проплачені люди. Це така в нього агітаційна програма.

Але коли я почала бачити у своїй стрічці друзів Фейсбуку підтримку в бік Порошенка. То нібито потрапила під холодний душ. Кожен пост такого напрямку, це для мене був і є шоком!

Думки про воєнний стан в Україні

Що він дав українцям. І чи ми зрозуміли, що відбулося.

А ще поговоримо трохи про вибори в Україні.

Десь за два дні до того, як стався збройний конфлікт в Азовському морі, який спричинили росіяни, я згадували страшний 2014 рік, початок нашої війни з Росією. І думала, що спогади треба занотувати, доки ще свіжі і не забулися. Українські регіони, які межують з російським кордоном, відчували російський тиск роками, віками. Але раніше він був не такий свідомий. І тільки я про це подумала і згадала, як нахлинула на Україну нова хвиля тиску, яка так само збиває з ніг.

Але якщо чесно, то 2014 рік частково зміцнив імунітет українців. І ми стали трохи сильнішими та розумнішими. І страшніше і тяжче було саме тоді, коли на собі відчули що таке психологічна війна, і що вона не менш руйнівна за звичайну війну. Але про це вже напишу окремо.

То що відбувається зараз? Росія знову намагається притиснути Україну? Нібито, чи замало того, що зробили? Крим нахабно загарбали, Донецьк і Луганськ зруйнували. Свої рублі у захоплених регіонах запустили і кажуть що не винні. А тепер ще хочуть заволодіти Азовським морем.

Діти і сучасне виховання

Дитина – це не бур'ян, який росте сам по собі.

Дуже довго не хотіла торкатися теми виховання дітей. Хоча вона в мені останнім часом шалено бурлила. Особливо після нескінченного потоку «розумних статей» на цю тему в Інтернеті, які постійно потрапляли на очі.

Чесно, я всіма силами відштовхувала від себе бажання про це написати. Бо думала, чи маю на це право. Але на днях мені потрапив на очі матеріал під назвою «Трагедія з нашими дітьми», від магістра медичної школи при університеті Торонто Вікторії Прудей. Він дав мені зрозуміти, що я теж не хочу мовчати.

Кілька місяців тому, я вже була налаштована підняти цю тему на поверхню, після невдалого походу до кінотеатру, де ситуація, яка там відбулася штовхала мене говорити, але завагалася.

І сьогодні все ж таки висловлю свою думку з приводу виховання дітей.

Світ кривих дзеркал

Нас знищують, а ми тим часом помічаємо лише паради людей з нетрадиційною орієнтацією.

Люди, що ж це робиться? Український народ стоїть на порозі голодування. А ми масово обговорюємо паради людей з нетрадиційною орієнтацією.

Я може теж не дуже розумію ці паради. Але нині це не першочергова проблема. Цим нас лише відволікають.

У той час, коли робляться чорні справи. На арену завжди виходить нібито «більш важливіша» циркова вистава. Яка відволікає суспільство від головної проблеми. Саме так діє психологічна маніпуляція.

Про що це я? А про те, що з 1 травня 2018 року впроваджено новий порядок надання субсидій. Який знищить багатьох українців. Бо якщо два роки тому субсидією користувалися лише пенсіонери. То зараз її потребує більша частина населення країни. Тарифи на комунальні платежі вже ніяк не вміщаються в бюджет пересічного українця.

Ціни ростуть, а на майдан виходимо за казна-що. Хто в ліс, хто по дрова

Європейське життя, це те про що мріяли українці. Але, на жаль, ми все більше перетворюємось на країну дурнів, як у відомій казці «Буратіно».

То може ми і справді заслуговуємо на таке життя? Бо і далі робимо помилки. Піддаємося емоціям та забуваємо думати холодним розумом.

Замість того, щоб виходити на майдан з гаслами більш нагальних проблем. Які призводять до погіршення рівня життя. Ми виходимо на захист Саакашвілі.

Бо ми і досі віримо в чудо-людину. Яка за мить змінить наше життя.

І тому, як тільки щось не до вподоби, ми кричимо про імпічмент. Але так можна кожного дня міняти Президента і чекати чуда.

Це нібито приходить хворий до лікаря і каже: - Лікарю, у мене дуже сильно болить нога. А лікар йому у відповідь: - Треба відрізати.

«Жити стало краще, жити стало веселіше». Пенсійна реформа пана Гройсмана в дії

В Україні все як завжди. Гучні промови і забарвлені яскравими фарбами фрази. А реальністіь наша - це порожнеча і стіна, яка відділяє політиків від соціума.

Останні два місяці українські пенсіонери жили, як на голках. Тільки і обговорювали між собою нібито нову пенсійну реформу. Ні, ну реформа може і нова, але жити по-новому стали одиниці. Тож поки що, ми спостерігаємо лише замилювання очей. А більшість і далі ледь зводить кінці з кінцями.

А яка реальність наших «реформаторів»? Читаймо нижче.