Українське весілля наших часів

Раніше, восени, зібравши врожай, починали гуляти весілля. Наймасовіша пора шлюбів розпочиналася зі свята Покрови і тривала до початку Пилипівки (28 листопада). В Україні і досі дотримуються цієї давньої традиції справляти весілля після Покрови. Тож саме зараз, ще триває пора весіль. І з цього приводу навіть є українське прислів'я: «Покрова накриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем.»

Деякі звичаї, традиції, обряди передаються нам від покоління до покоління. Але дещо з часом осучаснюється, або зовсім зникає. Як наприклад «обряд комори» (звичай першої шлюбної ночі), який існував до ХХ ст. Цей звичай полягав у тому, що в день весілля, перед першою шлюбною ніччю, наречену відводили у комору свашки, де роздягали її, і прискіпливо оглядали, чи ніде немає захованої крові, або ріжучих предметів. Якщо нічого не знаходили, то одягали на молоду білу нову сорочку, клали її у ліжко та приводили нареченого. Після завершення обряду сорочку молодої виносили на загал гостям, як доказ цнотливості. Сучасній людині такий звичай буде здаватися варварським, мабуть тому він і зник.

Але цікаво зазирнути не в минуле, а в наше сьогодення і подивитися на весілля наших часів. І для цього завітаємо до молодих сімейних пар з Західної України і з міста Мелітополя.

Деякі етнографи стверджують, що кожен регіон України має свої особливі звичаї і обрядовості, але дещо з них об'єднує всіх. Пропоную читачам самостійно розшукати міст сполуки в матеріалі.

Спершу розглянемо весільні обряди Західної України міста Дубно, Рівненської області.

Сватання нареченої

У день сватання молодий приходить до нареченої зі своїми та хрещеними батьками. У хрещених батьків верхній одяг перев’язаний стрічкою, в руках вони тримають калач (хліб, коровай), з яким кланяються батькам нареченої. На сватанні обов'язково має бути парна кількість людей. Не можна запрошувати неодружених і вдівців. За святковим столом молодий дарує нареченій кільце. Саме кільце є символом заручин. Далі вже обговорюються весільні заходи: хто і які обов'язки виконуватиме, якого числа буде вінчання, та де святкуватимуть.

Запросини

Перед тим, як молода йде запрошувати своїх близьких гостей, вона робить вінок зі стрічок, які збирала на інших весіллях. Про це докладніше буде написано нижче. Одягнувши цей вінок і національне вбрання, молода йде запрошувати гостей разом з дружками (найкращі подруги, яких має бути двоє). Дружки повинні знаходитися біля молодої з обох боків, а вона тим часом має тримати рушника з калачем. Молода кланяється три рази (разом з дружками) і промовляє: «Просили вас батьки, і я вас прошу прийти на весілля до нас». Далі молоду з дружками запрошують за стіл і пригощають.

Молодий, так само йде запрошувати близьких гостей зі своєї сторони в національному вбранні з дружбами (найліпші друзі, яких також двоє).

Не близьких гостей запрошують листівкою без урочистостей.

День весілля. Викуп

Біля входу в будинок молодої роблять арку з дерева туя. А біля дверей ставлять стілець, або лавку з ковбасою та горілкою – тут відбувається викуп нареченої. Молодий йде до нареченої з двома дружбами і з двома свашками, які тримають його під руки. У руках свашок дві ікони наречених: Казанська ікона Божої Матері і ікона Ісуса Христа. Їх молода купує заздалегідь в церкві. Зверху на іконах вишиті нареченою рушники (складені трубочкою), але деякі наречені не вишивають, а купляють вже готові. На рушниках мають бути українські візерунки червоного або рожевого кольору, а не квіточки з голубами. Знизу по горизонталі ікони пов'язують червону стрічку, спереду роблять бантик, але так щоб не затуляв образ святого.

Нареченого біля входу зустрічають дві дружки молодої, у яких дружби намагаються викупити наречену. Дружки і дружби є старші і не старші, старші повинні бути більш активними.

Дружки молодої влаштовують «покупцям» випробування з конкурсами, та пригощають їх горілкою, ковбасою і салом. Одна із головних забав, це коли за поганий викуп спочатку дають нареченому ляльку замість молодої, потім виводять перевдягнутого в наречену хлопця, а за добрі гроші вже пускають і до молодої.

Коли викуп пройшов вдало, свашки передають нареченого дружкам, які під руки заводять його до молодої. У руках в нареченого мають бути туфлі на подушці для молодої, які він заздалегідь купує, а вона йому купує сорочку. Коли наречений заходить до молодої, грають музики, наречена тим часом сидить біля столу на табуретці з подушкою. Її лікті повинні бути на столі, а кісті на шиї з'єднані в замок, голова опущена. Дружки стоять над нею і тримають тарілочку з короною.

Корона – це оберіг молодої, щоб не наврочили. Вона робиться з вічнозеленої рослини, наприклад з аспарагуса. Гілочки аспарагуса, довжиною приблизно 5 см., зв'язують у купу стрічкою – це і буде корона. Коли дружки тримають корону, дружба старший читає текст весільної корони, а мама нареченої на слові «Слава» починає чіпляти її під фату до волосся.

Після читання корони молодий підходить до нареченої, щоб розщепити її руки, а вона нібито не дається і так три рази він намагається їх розщепити, і тільки на третій раз молода дозволяє. Далі він взуває їй туфлі і вона встає. Незаміжні дівчата сідають на подушку молодої, хто перший, той і перший вийде заміж. А інші незаміжні дівчата сідають вже на вдачу.

У молодого з лівої сторони верхнього одягу причеплена квітка, яку наречена зриває і чіпляє свою квітку на праву сторону, а ту топче, щоб ніхто не підняв. Бо якщо хтось підніме, то в майбутньому молодого можуть відбити. За бажанням наречений миє ноги тещі і взуває нові туфлі, які також купує. Молодята кланяються батькам молодої три рази і просять благословення. Батьки благословляють і хрестять іконами, які несли свашки, молоді також хрестяться і цілують ікони. У цей час всі хрещені батьки( їх на Західній Україні в кожного по три пари) сидять на дивані з короваями в руках. Хрещені вдівці несуть замість короваю великий торт, їм коровай брати не можна. Після батьків молодята підходять за благословенням до хрещених батьків і вклоняються їм три рази та цілують короваї і їх, а вони тим часом хрестять їх короваєм.

Після благословення наречені виходять з іконами на двір, молода тримає відкриту до людей Казанську ікону Божої Матері, а молодий ікону Ісуса Христа. Спочатку виходить наречена, яку під руки тримають дружби молодого, потім під руки з дружками виходить наречений, а позаду їх йдуть свашки. На виході молодята повинні вклонитися: наліво, прямо і направо. Після чого обертатися не можна аж до самої церкви. Наречені сідають у різні машини (які святково прикрашені), молода з дружбами, молодий з дружками, і гості окремо. Навколо машин батьки роблять три круги, мати обсипає пшеницею, цукерками, копійками, а батько окроплює машини свяченою водою букетиком із верби. Після обряду всі їдуть до церкви на вінчання.

За день до вінчання молодята сповідуються в церкві. А зранку перед вінчанням не можна їсти, пити.

Вінчання

Першою до церкви йде наречена з дружбами, а за нею наречений з дружками. Молоді так само тримають у руках ікони. У церкві вони встають на рушник, який вишила наречена, хто перший встане, той і буде головним в їх родині. Коли батюшка вінчає, то обв'язує руки молодят рушником і водить їх в церкві по колу три рази. А тим часом ікони молодят тримають свашки. А в руках наречених свічки. Наприкінці вінчання батюшка вручає їм свідоцтво про шлюб. Але вінчатися без реєстрації в РАГСі не дозволяють. Коли молоді виходять з церкви, то за бажанням або кидають цукерки, або відпускають голубів. Потім наречені разом сідають в машину молодого і їдуть фотографуватися, після чого до ресторану.

Біля ресторану молодят зустрічають батьки нареченого. Ставлять стіл з хлібом, сіллю, медом, та шампанське з шістьма бокалами. Наречені підходять до батьків і три рази вклоняються, а вони тим часом їх благословляють. Усі говорять тости, п'ють шампанське, але молоді між собою бокалами не цокаються і шампанське трохи не допивають, щоб потім вилити його назад через плече. Далі молоді відщипують хліб і вмокають у сіль, або в мед (щоб життя було солодке).

У ресторані тамада проводить конкурси з викраденням нареченої, викраденням туфлі нареченої і т.п. Але найголовніше вважається роздавання короваю і обтанцьовування вельону (фата).

Перед зняттям вельону головні хрещені батьки наречених, які позначені стрічкою на одязі, починають роздавати коровай. Коровай повинен бути трьох'ярусним: вершечок віддається батькам, підошву музикантам, середину гостям. Перед тим як різати коровай, один із хресних бере палицю і нею стукає в двері, та просить зайти хліб. Хрещені миють руки горілкою і ріжуть весільний коровай. А перед тим, як його вручити, виголошують промову:

«Від зеленого дуба до барвінок в’ється, від молодої молодого коровай шлеться. Десь тут має бути, нехай дасться чути: сім’я Панасюків, хресна Оксана, дружка Олена…» Таким чином перераховують усіх гостей і дають кожному шматочок короваю, а також з кожним п'ють горілку. Для того, щоб не помилитися з іменами гостей, біля них стоять мами молодят і говорять, як кого звати. Коли головні хрещені втомлюються, їх заміняють інші хрещені.

Після роздавання короваю двоє хресних беруть по хустинці, ставлять на них тарілки і мішечки з монетами, хустинки зав'язують. І танцюють з цими тарілками так, щоб аж копійки дзвеніли. А в кінці пісні кидають тарілку на підлогу, щоб розбилася на щастя. Завдяки тому, що тарілка знаходиться в хустинці, осколки не розлітаються по приміщенню. Повинно бути двоє хрещених і дві тарілки з копійками.

Потім за бажанням виходять повари і танцюють з друшляками.

Зняття і обтанцьовування вельону.

Майже під кінець гуляння відбувається зняття і обтанцьовування вельону. Спочатку молодий сідає на стілець і кладе на коліна подушку, на яку сідає наречена. Підходить свекруха і знімає вельон разом з короною. Далі свекруха намагається надіти хустку на молоду, на знак того, що вона вже заміжня жінка, але молода три рази ухиляється, а на третій раз дозволяє надіти. Під хустку свекруха кладе гроші. Коли молодята встають, незаміжні дівчата сідають на її подушку, хто перший, той і першим вийде заміж. Потім починається обтанцьовування вельону. Спочатку наречена танцює під пісню «Горіла сосна, палала» зі свекрухою, тримаючи в руках вельон, а потім по черзі з усіма незаміжніми дівчатами, прикладаючи їм фату до голови. А вже опісля танцює з неодруженими хлопцями, їм фату кладе на плечі. І наприкінці танець з нареченим, йому фатою закриває очі.

Після обтанцьовування вельону молода кидає свій весільний букет незаміжнім дівчатам, хто піймає той і перший вийде заміж.

Наречена всім неодруженим дівчатам чіпляє стрічки. Молоді дівчата повинні зберігати стрічки з кожного весілля. Бо коли будуть готуватися до свого весілля, робитимуть із тих стрічок вінок, в якому запрошуватимуть своїх гостей.

Перед тим, як молодята йдуть відпочивати, вони дякують: батькам, гостям, музикам, працівникам кухні, та кожному співають «Многая літа!». А гості співають «Многая літа!» нареченим, їх батькам, бабусям і дідусям.

І вже в самому кінці, тримаючись за руки, танцюють наречені зі своїми батьками під пісню «Родина, родина від батька до сина», а навколо них по колу танцюють гості, так само тримаючись за руки.

Другий день весілля називається борщ. Молода варить борщ і кличе гостей до себе, щоб показати яка вона господиня. Ще цей день називають подячини, поправини.

Якщо видають останню дитину, то батьків молодят садять на лавку, одягають на них один величезний вінок і піднімають разом з лавкою. А потім батьків катають на тачці по вулиці.

Реєстрація браку в РАГСі на Західній Україні відбувається менш святково, ніж день вінчання. Біля РАГСу збираються лише найближчі родичі та дружки і дружби молодят. Наречені в цей день вбираються в національне вбрання. Велике застілля відбувається лише після вінчання.

На весілля нареченій не можна одягати прикраси з перлинами, бо за народними прикметами, вони символізують сльози.

А тепер зануримося у весільні заходи наречених з Мелітополя

Сватання нареченої

Наречений в день сватання приходить до молодої з батьками та сватом. Сват усім піднімає настрій, та між собою знайомить. Батьки нареченої запрошують гостей за стіл, за яким обговорюють весільні заходи. Вирішують, хто і які обов'язки візьме на себе, а також встановлюють дату весілля. І обов'язково в цей день молодий дарує нареченій кільце на знак заручення і твердості свого рішення.

Запрошення гостей відбувається без святкових урочистостей. Молодята роздають, або надсилають поштою запрошення своїм гостям у вигляді листівок.

День весілля

Зранку в день весілля до нареченої приходить перукар, щоб зробити зачіску. Пізніше до неї приходять подруги і допомагають одягнути весільну сукню. А тим часом до молодого приїжджає дружок і допомагає з вирішенням організаційних питань, прикрашається весільна машина. Перед тим, як нареченому їхати до молодої, його батьки благословляють у дорогу іконою.

Викуп

Коли наречений з дружком і своїми рідними приїжджає до молодої, на вулиці його зустрічають подруги молодої, які просять викуп, та вимагають виконати їх завдання. Одне із завдань, це різання стрічок. Перед нареченим зав'язують три стрічки, які він повинен по черзі перерізати, за першу стрічку давали ляльку, після різання другої виходив перевдягнутий в наречену чоловік, а після третьої вже пропускали до молодої.

Наречений заходить до молодої і цілує її. Потім до них підходять батьки молодої і хрестять їх іконою «Божої Матері» та благословляють. А тим часом в іншій кімнаті гості пригощаються канапками, цукерками та різноманітними напоями. Батьки нареченої з'єднують руки молодих рушником і виводять з будинку. Коли вони вже вийшли на двір, їх обсипають зерном пшениці(символ плодючості), копійками та цукерками. Потім молодята сідають в машину нареченого і сигналячи їдуть до РАГСу розписуватись, а за ними їдуть гості. Усі машини святково прикрашені: стрічками, квітами.

У РАГСі під час урочистої церемонії дружок з дружкою(їх тільки одна пара) кладуть під ноги молодят рушник, на який вони повинні стати. Хто перший стане на рушник, той і буде головним у родині. Після розпису молодята кланяються батькам. Гості вітають наречених і дарують їм квіти.

Після РАГСу молодята їдуть до дому батьків нареченого за благословенням. Батьки зустрічають їх з короваєм і сіллю на рушнику. Наречені кусають коровай, хто відкусить більший шматок, той і буде головним, а потім той шматочок що відкусили, умокають у сіль. Кажуть, що треба з’їсти більше солі, щоб в житті її було менше. Цей коровай не можна роздавати гостям, його спочатку ховають, а потім віддають нареченим, і тільки вони мають право його їсти. Цю трапезу дають запити шампанським, треба пити до дна і розбити бокали на щастя. Далі батьки благословляють їх іконою і запрошують до себе в хату, там всі охочі пригощаються канапками і шампанським. Після чого молодята зі своїми друзями їдуть фотографуватися, а потім до ресторану.

Інколи замість того, щоб їхати до дому батьків нареченого, молодята їдуть фотографуватися, а потім до ресторану, біля якого батьки молодого благословляють молодят іконою і короваєм.

У ресторані відбуваються різноманітні забави, конкурси. Крадуть наречену, яку дружок з дружкою повинні викупити. Крадуть туфлю молодої, яку теж повинні викупити. Збирають гроші в бутель, закручують його і віддають молодятам. Майже під кінець вечора наречена кидає свій весільний букет неодруженим дівчатам, хто піймає, той і перший вийде заміж.

І наприкінці відбувається зняття фати нареченої. Молода сідає в центрі на стілець, до неї підходить мати нареченого і знімає фату та пов'язує хустку. Хустка є символом заміжньої жінки. Після чого наречена танцює зі свекрухою. А потім танець зі свічками: всередині наречена зі свічкою, а по колу її подруги також зі свічками в руках.

Далі наречені дякують гостям і їдуть до дому, а гості продовжують гуляти.

Наречений заносить свою молоду дружину у їх будинок на руках.

Другий день весілля.

Святкують або в батьків нареченого, або в батьків нареченої. Перед входом у будинок повинен стояти чоловік великих розмірів і вимагати за вхід гроші. Усі ці гроші віддають молодятам. Дружок з дружкою міняються місцями з нареченими. Дружок переодягається в наречену, а дружка в нареченого – сьогодні вони головні. А справжні наречені тим часом тихенько сидять у куточку і відпочивають. Перевдягнуті дружок з дружкою йдуть по сусідам збирати гроші для майбутніх дітей молодят, також збирають гроші і на вулиці в перехожих, а на знак подяки дружок з дружкою наливають горілку.

На другий день переодягають і батьків наречених. На татусів одягають жіночі речі, а на матерів чоловічі, і в такому вигляді катають їх на тачці по вулиці.

У деяких регіонах Західної України другий день гуляють так само як і в Мелітополі.

Вінчання в Мелітополі, це дуже рідкісний випадок. Якщо хтось і вирішує зв'язати себе духовними узами перед Богом, то частіше після тривалого подружнього життя перевіреного роками.

Як бачимо наші мелітопольські весільні обряди на фоні Західної України трохи збіднішали. Але деяка сила народного духу в традиціях все ж таки лишилась. І будемо надіятись, що з часом ця сила буде тільки збагачуватись і наповнюватись старим забутим. Бо сила і міць будь-якого народу саме у його традиціях.