Перед початком передвиборчої
кампанії, була впевнена, що діючий Президент України не наважиться висунути
свою кандидатуру. Бо так знищувати свій народ, а потім думати про подовження
цієї душегубки, може тільки аморально і безпринципна людина. Тож я заспокоювала
себе лише тим, що цей ад триватиме вже не довго.
Але ні, він все ж таки знову
висунув свою кандидатуру на пост Президента України. Та я і тут була спокійна.
Бо думала, що Петро Олексійович це зробив вже за звичкою. Ну, думаю, хай
наостанок побавиться.
І коли мені стурбована подруга
почала дзвонити і казати, чи бачила я скільки людей в Інтернеті підтримують
Порошенка. Я її заспокоювала і казала, що то все проплачені люди. Це така в
нього агітаційна програма.
Але коли я почала бачити у своїй
стрічці друзів Фейсбуку підтримку в бік Порошенка. То нібито потрапила під
холодний душ. Кожен пост такого напрямку, це для мене був і є шоком!
