Мир чудес

В детстве мы не нуждались в чудесах, как нуждаемся во взрослой жизни. Для нас каждый день был уже чудом. Весь мир был чудом и у наших ног.

А во взрослую жизнь, мы не можем пустить чудеса, из-за слабой веры в них. Вернее можем, но нам сложнее это сделать.

И у взрослых чудеса другие, они более волшебные. Потому что только настоящее волшебство может вернуть нас тот в мир чудес.

А в детстве этот мир более спокойный, но огромный и всепоглощающий. И чудеса там не такие явные, как у взрослых. Потому что в детстве ты в этом не нуждаешься, ты просто наслаждаешься их гармонией и светом.

Чудеса имеют разные формы проявлений. Верь в них! И замечай.

Ибо «По вере вашей да будет вам». (Мф.9.29)

Рецензія на книгу Міранди Дікінсон «Посилка для Ганни»

 

Правду кажучи, не чекала від цієї книги, чогось надзвичайного. Бо про автора і саму книгу ніколи і нічого не чула.Тож купила її навмання, сама не знаючи чому. А ще коли прочитала передмову до книги, де автор розповідає, що на деякі деталі її надихнули друзі з Фейсбуку і Твіттера. То це мене взагалі збентежило. Ну, думаю, якась сучасна ахінея. Бо, як це автор не може створити свою книгу без радників із соціальних мереж. Хоча, насправді, роман від того жодного разу не постраждав. Та і творчих людей же має щось надихати.

Як телеканал «1+1» розповсюджує байки про субсидії. І блокує на своїх сторінках тих, хто намагається донести правду

Перед Новим роком, 28 грудня 2020 року, на телепередачу «Сніданок з 1+1» було запрошено міністра соціальної політики України Марину Лазебна. Де жінка не останньої значущості бреше на всю країну про зміни у виплаті субсидій в 2021 році.

А саме про те, що нібито тим у кого родичі працюють за кордоном, але прописані в Україні, субсидії видаватимуть без справок і декларування з місця роботи. За словами Марини Лазебної достатньо, щоб лише сусіди засвідчили, що людина на даний час у приміщенні не проживає.

Телеведучий Руслан Сенічкін запитав у міністра, коли людям подавати документи? На що вона сказала, що вже зараз можна. Бо вже проголосували за це. Де і хто голосував, невідомо. Може уві сні Лазебної?

Свято Конституції має інакше сприйняття, коли притискають вже твої права

Із державних свят завжди ближче по духу було – свято Незалежності України. А свято Конституції не дуже розумілось. Бо вважала, що немає ніякого сенсу від того, що все одно порушується.

Але цього року, як ніколи зрозуміла наскільки Конституція для нас важлива, і наскільки потрібна. Бо притиснули людей вже так, що дужче нікуди. Та як би там не було, ми маємо нашу Конституцію не тільки знати, а і захищати, бо вона захищає нас.

Шкода, що цього не розуміє нинішній Президент України. Вітає всіх зі святом Конституції, але чи читав він її так і не зрозуміло. Бо поки складається враження, що і в очі не бачив.

Але ж Зеленський, це нібито людина, яка вийшла з народу. Так само, як і всі ми висміював колись політику і владу. Бачив вже брехунів і їх знущання. А що сам? Сумно, що так не щастить українському народу з його слугами. Які збираючись на трон відчувають себе панами. А всі інші для них – це лише холопи.

Продовження кредитної епопеї в Ощадбанку. Або, як з боєм закривала кредит в державному банку України

Початок цієї історії в матеріалі під назвою «Обережно! Ощадбанк і їх брехня».

Я ж наївно думала, що мене кілька днів і кредитний ліміт на моїй карточці зникне. Але через 10 днів він був на тому самому місці.

А тут ще і строк дії моєї картки, на якій отримувала особисті кошти, мав закінчитися. І мені нібито мали автоматичні надіслати нову у відділення банку за місцем проживання. Але її там не було. Та таке в них часто буває, що забувають відмітити, куди надсилати картку і вона лишається у центральному відділенні. Минулого разу було так само, я кілька разів їх просила виправити помилку. Але «як об стіну горохом».

А ще працівник банку сказав, що якщо я зараз захочу, щоб мені її переслали, то з мене спишуть кошти за таку послугу. Хоча раніше, це було безкоштовно.

Тож вирішила не чекати і поїхати до центрального відділення. Тим паче, що хотіла закрити вже питання з кредитом.

Живимо нібито в ілюзорному світі

Страшні речі відбуваються. Дивні речі відбуваються. Що це? Великий експеримент над людьми, чи це так привчають нас до закритого життя в онлайні? Ми можемо лише здогадуватись.

Довго мовчала і нічого про це не писала. Бо що можна писати, коли сам не розумієш, що відбувається.

Спочатку в мене, мабуть як і в багатьох, був просто страх і паніка. Я не розуміла, що коїться.

Але більший страх, мабуть, був не через сам вірус. А через те як все нагнітається владою і ЗМІ. Те як нас постійно тримають в страху і залякані.

Ні, ну звичайно, що я нормально людина і інстинкт самозбереження в мені присутній і звичайно, що за своє здоров’я також переживала і боялась. Бо вплив був дуже технічний.

Але більше мене обурювало, як вони з цим всім нібито борються… Паніка – це не боротьба! Це деструктив і психологічне знищення! Психологічне здоров’я людини повністю поєднане з фізичним самопочуттям. А що ж робить вище зазначена влада? Де ж психологічний захист населення? Ви ж всіх морально знищуєте!

Самодостатня і адаптована людина

Частіше думають, що це людина, яка має роботу, родину, або інші якісь блага. Але ж ця людина може мати все, але і бути незадоволеною всім. Бо вона так і не зуміла адаптуватися у цьому світі.

Адаптована людина, це в першу чергу людина, яка вміє приймати оточення таким, яке воно є. Вміє під нього підлаштовуватись. Але тим самим завжди бути собою не гублячи своєї ідентичності. 

Вона вміє підлаштовуватись під труднощі, під випробовування. Та достойно і без паніки виходити із складних ситуацій.