Думки про воєнний стан в Україні

Що він дав українцям. І чи ми зрозуміли, що відбулося.

А ще поговоримо трохи про вибори в Україні.

Десь за два дні до того, як стався збройний конфлікт в Азовському морі, який спричинили росіяни, я згадували страшний 2014 рік, початок нашої війни з Росією. І думала, що спогади треба занотувати, доки ще свіжі і не забулися. Українські регіони, які межують з російським кордоном, відчували російський тиск роками, віками. Але раніше він був не такий свідомий. І тільки я про це подумала і згадала, як нахлинула на Україну нова хвиля тиску, яка так само збиває з ніг.

Але якщо чесно, то 2014 рік частково зміцнив імунітет українців. І ми стали трохи сильнішими та розумнішими. І страшніше і тяжче було саме тоді, коли на собі відчули що таке психологічна війна, і що вона не менш руйнівна за звичайну війну. Але про це вже напишу окремо.

То що відбувається зараз? Росія знову намагається притиснути Україну? Нібито, чи замало того, що зробили? Крим нахабно загарбали, Донецьк і Луганськ зруйнували. Свої рублі у захоплених регіонах запустили і кажуть що не винні. А тепер ще хочуть заволодіти Азовським морем.

Багато українців і досі пам'ятають, як Президент Росії на початку захоплення Криму, казав на прес-конференції журналістам, що ті «зелені чоловічки» не його, що військову форму можна придбати у будь-якому магазині. А коли захопили Крим, то почав казати протилежне, що то були його люди, і що без них нічого б не вийшло.

Питання перше, яке може бути демократичне виявлення волі народу з захопленням адмінбудівель військами чужої країни? Тим паче, що дехто і не відхрещувався, що без нього там нічого б не було. Тож спочатку вони захопили Крим, деморалізували українську владу, українське військо, а потім вже провели референдум.

І друге питання, як можна вірити людині, яка спочатку говорить, що її військ там немає, а після захоплення, що були.

До чого це все підводжу і чому все це згадую. Бо після захоплення Росією наших українських моряків і з ними три кораблі, треба уважно слухати, що каже Президент-агресор, який як ми вже бачили правди спочатку не говорить. Тож він каже, що це все українська влада підлаштувала перед виборами. Включаємо наше ТБ і виявляється, що ми солідарні з паном Путіним. Це дуже дивно і дуже сумно, коли майже вся країна має одну думку з агресором.

Звичайно, що не можна на 100% стверджувати, що ця ситуація не була для чогось спланована. Але мати одну спільну думку з ворогом, у час нападу, не думаю, що це вірний шлях. Поки ми будемо з'їдати один одного на своїй землі, наш ворог буде їсти нас.

Вибори, не вибори, але факт лишається фактом – Росія вже намагається позбавити Україну азовського моря, і поки вона це вдало робить. Дивно говорити про вибори, коли в нас захопили людей і кораблі. І на хвилиночку, якщо це було спланованою маніпуляцією, чому заздалегідь наші моряки попереджали про свій прохід. І чому Росія стріляла в тих, хто ніяк не захищався? Весь світ чув ці радіоперехоплення, як наші моряки казали, що не мають зброї і нападати не збираються. То хто в цій ситуації був маніпулятором?

Далі, майже у всіх на устах було питання, чому саме зараз воєнний стан вводитимуть? Було ж багато ситуацій коли він був необхідний. Так, згодна, це треба було зробити раніше. Так, помилилися, що не зробили раніше, то про що вже річ, то тепер через це він вже не необхідний? Поговорили, згадали про помилки і йдемо далі. Виправляємо помилки. Чи не так? Тим паче, що раніше це були усілякі «зелені чоловічки», а тут вже під офіційним прапором країни агресора.

Якщо все це через вибори, як багато хто казав, то тоді Порошенко домовився з Путіним, щоб він перед виборами почав стріляти у неозброєних наших моряків. Бо ж раніше наші кораблі вже там проходили, але такого конфлікту не було. Але навіщо агресору бажати продовження влади того, хто невпинно йде іншим шляхом – це дружба з Європою, окрема незалежна церква і т.п. Тож не думаю, що там є якісь домовленості.

Особисто моя думка, ми маємо зараз по при все думати про захист і добробут нашої країни. Воєнний стан повністю підтримувала і підтримую. У такому принципі, який він вже був, без усіляких заборон, поки немає на те необхідності, але з посиленням захисту. Бо ми маємо показати агресору і всьому світу, що ми будемо захищатися. І що ми офіційно воюємо з Росією. А то поки наші землі відкушують, в нас нібито все добре і ми не воюємо.

Але вибори мають відбутися, бо ця влада з'їдає всі кошти пересічного українця і робить його біднішим. Ну і якщо вже зачепила вибори. То трохи скажу і про ситуацію яка склалася навколо них. Як не зайдеш до Інтернету, Фейсбуку, у всіх на устах Зеленський. Люди кричать, що дурень той, хто буде голосувати за коміка-дурня. Добре, а покажіть мені будь-ласка не дурня-коміка серед кандидатів? Там є за кого голосувати? Ви не вірите коміку-актору. Хоча треба зазначити, що Зеленський не просто актор, а і успішний режисер, сценарист і продюсер. Це вже свідчить про те, що він гарний організатор. Скажіть, а ви вірите хоча б одному політику? Тільки чесно запитайте це у себе.

Я ні в якому разі не агітую за Зеленського, бо сама ще обмірковую. І буду слідкувати за кожним кандидатом до останнього і тільки потім визначусь. Але як одного із кандидатів фаворитів розглядатиму і буду вивчати його програму. Чесно кажучи, мене дратує ця агресія у бік Зеленського і на тих хто обмірковує його кандидатуру. Чому так багато людей, які настільки впевнені у своїй правоті і вважають свій вибір найвірнішим? А всі ті хто мають іншу думку – дурні.

Таке враження, що в нас купа гарних політиків і є за кого голосувати. Був би хоча б один хороший кандидат серед освічених політиків, Зеленського ніхто б і не розглядав.

Тож бажаю всім нам, щоб хоча б раз переміг адекватний кандидат у Президенти України. Якщо є такий. Людина, яка буде не тільки добре говорити, але і діяти та відповідати за кожне слово. Та доб'ється справжнього миру в нашій країні. Зробить життя кожного українця заможним.

Та вже визволить, або викраде наших моряків та інших полонених із лав агресора.