Українське весілля наших часів

Раніше, восени, зібравши врожай, починали гуляти весілля. Наймасовіша пора шлюбів розпочиналася зі свята Покрови і тривала до початку Пилипівки (28 листопада). В Україні і досі дотримуються цієї давньої традиції справляти весілля після Покрови. Тож саме зараз, ще триває пора весіль. І з цього приводу навіть є українське прислів'я: «Покрова накриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем.»

Деякі звичаї, традиції, обряди передаються нам від покоління до покоління. Але дещо з часом осучаснюється, або зовсім зникає. Як наприклад «обряд комори» (звичай першої шлюбної ночі), який існував до ХХ ст. Цей звичай полягав у тому, що в день весілля, перед першою шлюбною ніччю, наречену відводили у комору свашки, де роздягали її, і прискіпливо оглядали, чи ніде немає захованої крові, або ріжучих предметів. Якщо нічого не знаходили, то одягали на молоду білу нову сорочку, клали її у ліжко та приводили нареченого. Після завершення обряду сорочку молодої виносили на загал гостям, як доказ цнотливості. Сучасній людині такий звичай буде здаватися варварським, мабуть тому він і зник.

Але цікаво зазирнути не в минуле, а в наше сьогодення і подивитися на весілля наших часів. І для цього завітаємо до молодих сімейних пар з Західної України і з міста Мелітополя.

Деякі етнографи стверджують, що кожен регіон України має свої особливі звичаї і обрядовості, але дещо з них об'єднує всіх. Пропоную читачам самостійно розшукати міст сполуки в матеріалі.

Радіо Аристократи

Нескінченний всесвіт якісної музики.

Радіостанція «Аристократи» – це музика для душі з душею. Яка допомагає винирнути зі сну вічної метушні.

Створена у лютому 2014 року в Києві радіоведучими Ярославом Лодигіним, Валерією Чачибая та Данилом Хомутовським.

З цим цікавим музичним всесвітом познайомив мене редактор українського видання. Його ім'я, на жаль, не пам'ятаю, бо матеріал був вилучений. У матеріалі він аналізував розвиток ЗМІ в Україні. І добрим словом згадував радіостанції «Аристократи» і «Пюре».

Дуже шкода, але радіо «Пюре» вже припинило свою роботу. Хоча також встигло завоювати мою довіру.

Але на відміну від «Пюре» радіо «Аристократи» впевнено йде вперед і має неабиякий розвиток. Це прогресивне радіо активно транслюється на Фейсбуці зі стрімами, має свою сторінку в Інстаграмі, офіційний сайт, та Youtube-канал.

Діти і сучасне виховання

Дитина – це не бур'ян, який росте сам по собі.

Дуже довго не хотіла торкатися теми виховання дітей. Хоча вона в мені останнім часом шалено бурлила. Особливо після нескінченного потоку «розумних статей» на цю тему в Інтернеті, які постійно потрапляли на очі.

Чесно, я всіма силами відштовхувала від себе бажання про це написати. Бо думала, чи маю на це право. Але на днях мені потрапив на очі матеріал під назвою «Трагедія з нашими дітьми», від магістра медичної школи при університеті Торонто Вікторії Прудей. Він дав мені зрозуміти, що я теж не хочу мовчати.

Кілька місяців тому, я вже була налаштована підняти цю тему на поверхню, після невдалого походу до кінотеатру, де ситуація, яка там відбулася штовхала мене говорити, але завагалася.

І сьогодні все ж таки висловлю свою думку з приводу виховання дітей.

Рецензія на фільм «Є мрії - будуть і подорожі»

Дія фільму відбувається в 60-х роках минулого століття. Сюжет не гостросюжетний, але наперед передбачити його важко. Більше призначений для аналізування і пошуку сенсу життя. 

Цей фільм про життя двох дітей, яких виховували байдужі до них батьки. Мамо і тато хлопчика на ім'я Бен зачинилися у своєму маленькому світі, в якому було місце лише їх нібито захопленню. А насправді, це була втеча від реальності, та від дорослого життя.

Батьки білявої дівчинки Кесі травмували її дитячу психіку. Тато Кесі пиячив і домагався її. А мама тим часом терпляче зачиняла на це очі. Але після автокатастрофи вони загинули і дівчинка тимчасово потрапила до родини Бена. 

Діти одразу один одному сподобались і подружились. Кесі виявилась дуже розумною і сміливою дівчинкою. Хоча насправді в душі мала багато неспокою і потребувала підтримки. Яку і знайшла біля Бена . Він за характером був її протилежністю. Дуже спокійний і соромливий. Саме ці якості їй в ньому і сподобались. Кесі тягнулася до його чистої і світлої душі.

Світ кривих дзеркал

Нас знищують, а ми тим часом помічаємо лише паради людей з нетрадиційною орієнтацією.

Люди, що ж це робиться? Український народ стоїть на порозі голодування. А ми масово обговорюємо паради людей з нетрадиційною орієнтацією.

Я може теж не дуже розумію ці паради. Але нині це не першочергова проблема. Цим нас лише відволікають.

У той час, коли робляться чорні справи. На арену завжди виходить нібито «більш важливіша» циркова вистава. Яка відволікає суспільство від головної проблеми. Саме так діє психологічна маніпуляція.

Про що це я? А про те, що з 1 травня 2018 року впроваджено новий порядок надання субсидій. Який знищить багатьох українців. Бо якщо два роки тому субсидією користувалися лише пенсіонери. То зараз її потребує більша частина населення країни. Тарифи на комунальні платежі вже ніяк не вміщаються в бюджет пересічного українця.

Кав’ярня-пекарня «Франс.ya» в Мелітополі

У жовтні мелітопольському закладу «Франс.ya» виповниться один рік. Ще зовсім "дитина". А вже встиг набути неабиякої популярності.

Друзі декілька разів захопливо розповідали про «Франс.ya». А я все не хотіла туди йти. Бо чомусь плутала його з іншим закладом, який знаходиться неподалік. Але на днях мене все ж таки вмовили. Тож далі будуть враження, які не можна замовчувати.

Сам заклад розташований у дуже вигідному місці. У самому серці Мелітополя. Де в теплу погоду з вікон кав'ярні-пекарні «Франс.уа» можно спостерігати грайливий фонтан міста.

Перше враження, коли зайшла в кав'ярню, це було здивування. Не очікувала, що інтер'єр закладу настільки стильний, затишний і романтичний. Я уявляла, щось зовсім інакше. Але, це лише перші враження.

Мрія

Коли ти думаєш про мрію, то уявляєш самі задоволення, ейфорію. Але мрія не така вже і лагідна, як ми її вимальовуємо. Вона дуже сильно вибаглива.

Мрія – це багато праці, випробовувань, терпіння, розчарувань, іноді сліз і бажання все кинути. Мрія може здатися жорстокою. Але насправді, це не так.

Кажуть, що за все треба платити. То може і за неї теж?

А у підсумку всіх негаразд, які супроводжують мрію, ти нібито маєш бути нещасним. Але ти безмежно щасливий. Бо вона поруч! Вона, це ти, а ти, це вона. А більшого тобі і не треба.

Ніщо так не наповнює тебе до країв, як твоя мрія. 

І попри все ти будеш з нею щасливим.

Запоріжжя. Творча зустріч з Дмитром Комаровим, як на долоні

В матеріалі: історія виникнення тревел-шоу «Світ навиворіт», знайомство з оператором проекту Олександром Дмитрієвим та поради мандрівникам від Дмитра Комарова.

Програма творчої зустрічі, на жаль, була хаотично побудована  і не мала чітких та зважених переходів. Через що важко було зосередитись. Але все ж таки вона складалася з кількох частин: із сюжетів проекту «Світ навиворіт, запитань з залу, та позакадрових моментів. Сюжети з проекту, думаю, бачив кожен поціновувач тревел-шоу. Тож замість них хотілося чогось новенького. Запитань з залу було незчисленна кількість. Але Дмитро приділив їм замало часу, тому багато питань лишилося без відповідей. І хоча Комаров посилався на брак часу через виступ «95 кварталу», який мав розпочатися після творчої зустрічі. На мою думку, замість повторних сюжетів «Світу навиворіт», можно було більше приділити уваги питанням з залу. Бо вони казково оживляли зустріч. А ще хотілося більше відкритого Комарова. Але окрім цього всього було багато і цікавого. Позакадрові моменти тревел-шоу часом дивували, а часом смішили і надихали. Та і поради Дмитра Комарова завжди будуть в нагоді кожному мандрівнику.

Не буду детально розписувати все що було на зустрічі. Бо багато чого вже знає кожен телеглядач. Тому вирішила зробити акцент на ексклюзивній інформації. Що було нового і цікавого для мене. І надіюсь, що не менш цікаво буде і вам.

Ціни ростуть, а на майдан виходимо за казна-що. Хто в ліс, хто по дрова

Європейське життя, це те про що мріяли українці. Але, на жаль, ми все більше перетворюємось на країну дурнів, як у відомій казці «Буратіно».

То може ми і справді заслуговуємо на таке життя? Бо і далі робимо помилки. Піддаємося емоціям та забуваємо думати холодним розумом.

Замість того, щоб виходити на майдан з гаслами більш нагальних проблем. Які призводять до погіршення рівня життя. Ми виходимо на захист Саакашвілі.

Бо ми і досі віримо в чудо-людину. Яка за мить змінить наше життя.

І тому, як тільки щось не до вподоби, ми кричимо про імпічмент. Але так можна кожного дня міняти Президента і чекати чуда.

Це нібито приходить хворий до лікаря і каже: - Лікарю, у мене дуже сильно болить нога. А лікар йому у відповідь: - Треба відрізати.

Різдвяні вертепи в Мелітополі

7 січня Мелітополь накрило не снігом, а вертепами і яскравим сонцем. І все завдяки спільноті «Різдво Разом». У якій прийняли участь волонтери з різних куточків нашої країни. І яка хоч і не подарувала нам омріяний сніг, але замість нього занурила в атмосферу справжнього Різдва Христового. 

Учасники спільноти "Різдво Разом" заспівали колядки і показали повчальні міні-сценки на вічні теми загальнолюдського значення. А ще роздали ласощі дітлахам.

Загалом в Мелітополі було 10 локацій з виступами. І на одну з них мені пощастило потрапити. Тож ділюся фотозвітом з Різдвяного вертепу біля скверу Дружби.

Кав’ярня «Lviv Croissants»

Пройшло трохи більше місяця з відкриття львівської кавя’рні в Мелітополі. А шалений ажіотаж досі не зчухає. Дякуючи новорічним святам, після яких люди відсипаються. Я нарешті потрапила до «Lviv Croissants». І тепер можу поділитися своїми враженнями.

Інтер’єр у кав’ярні затишний і стильний. Але трохи замале приміщення. Для такої популярної і смачної кав’ярні необхідні більш масштабні габарити. Хочеться, щоб столики були більш відокремлені один від одного. Але на диванчику сидіти зручно і затишно.

Замовила собі круасан з шоколадом і вітамінний чай з апельсином і м'ятою. Згадую чай і посміхаюсь від приємних спогадів свіжого цитрусового аромату. Цей аромат, як приємний сюрприз. Бо дуже рідко смак і аромат чаю настільки споріднений з назвою.