Рецензія на книгу Міранди Дікінсон «Посилка для Ганни»

 

Правду кажучи, не чекала від цієї книги, чогось надзвичайного. Бо про автора і саму книгу ніколи і нічого не чула.Тож купила її навмання, сама не знаючи чому. А ще коли прочитала передмову до книги, де автор розповідає, що на деякі деталі її надихнули друзі з Фейсбуку і Твіттера. То це мене взагалі збентежило. Ну, думаю, якась сучасна ахінея. Бо, як це автор не може створити свою книгу без радників із соціальних мереж. Хоча, насправді, роман від того жодного разу не постраждав. Та і творчих людей же має щось надихати.

Рецензія на фільм: «Термінатор:Фатум»

Про що фільм, думаю, що більшість і так знає, тож деталі сюжету обмену. А враженнями від перегляду поділюся.

Відразу скажу, що не фанат бойовиків. Пішла на фільм за компанію з друзями. Але перші частини «Термінатора» все ж таки в далекому минулому дивилася. І в принципі думала, що готова до перегляду. Тим паче, що зараз дуже круто і яскраво знімають фільми. І деколи не типові для мого смаку жанри, мені виявляються до вподоби. Тож вирішила, що і цього разу буде так само. Все ж таки це не фільм жахів, який не сприймаю навіть у найгарнішій обкладинці.

Рецензія на книгу Пауло Коельйо «Брида»

Пауло Коельйо для мене особливий письменник. Бо лише одна книга до знайомства з ним мене захопила. Він, це більш свідома на той час література. І як у більшості перше знайомство відбулося через книгу «Алхімік» - це неймовірна подорож у світ мудрості, добра і пригод. Звичайно, що були і інші прочитані його книги. Але «Заїр», поки на першому місці. Саме Коельйо через книги «Алхімік» і «Заїр» примусив полюбити такі дивні і нібито непримітні пустелі. І думаю, що не тільки мене.

На днях прочитала ще одну його книгу під назвою «Брида». Брида – це головна героїня, яка мала особливі здібності. І прагнула пізнати таємницю світу через магію. Шукала шлях до первісної себе і готувалася до посвячення у відьми.

Рецензія на фільм «Як вийти заміж. Інструкція»

Фільм складається із 4 серій. Виробництво – Росія. І той факт, що це російський серіал, мене відразу відштовхнуло. Бо скептично відношусь до російських серіалів. Хоча для мене за жанром це більше повноцінний фільмом, який поділили на кілька серій.

Побачивши у назві слово «інструкція», подумала, що це документальний фільм, але ж ні – художній. І це мене ще більш насторожило. Але треба було увімкнути і всі сумніви випарувались. Від фільму відірватися неможливо. Серії пролітають на одному диханні. І найголовніше, що хочеться передивитися.

І хоча фільм називається «Як вийти заміж. Інструкція», насправді він буде корисний і для тих, хто вже визначився зі своїм вибором, але відчуває себе нещасливим у шлюбі. Бо у фільмі багато проекцій на нещасливі подружні пари. Це нібито погляд зі сторони на проблеми.

Загальна рецензія на роман Ромена Роллана «Жан-Крістоф»

Нарешті прочитала чотири томи роману Ромена Роллана «Жан-Крістоф». Це був нібито якийсь подвиг. Частина великого окремого життя. Зараз ви зрозумієте, чому так кажу.

Бо бувають книги, які читаються дуже швидко і легко. А бувають такі, що можна порівняти з атракціоном веселі гірки. Спочатку ти нібито їдеш спокійно, повільно, а потім різко підіймаєшся вгору, де у тебе від адреналіну виділяється гормон радості. А потім ти знову йдеш до низу і вже повільно крокуєш, якийсь проміжок часу. Саме такі різні відчуття були в мене упродовж всього роману. І саме книгу «Жан-Крістоф» я би порівняла з таким атракціоном.

Політ на кулях зі стільцем

Непередбачувані мрії. Виявляється і вони мають силу здійснюватись.

Ось такий він чудакуватий Ларрі Уолтерс. На фотографіях видно, як він здійснив свій омріяний політ на стільці з 45 кулями наповнених гелієм. Кожна куля діаметром 1 метр.

На них він досяг такої самої висоти, як і літаки. А якщо точніше, то він з ними там у небі і зустрівся.

Саме його як за головного героя взяв у свій сюжет оповідання «Я полечу!» Макс Кідрук.

З рецензією оповідання можна ознайомитися нижче на моїй сторінці.

Рецензія на оповідання Макса Кідрука. «Я полечу!»

Книга – це світ таємниць. Але не завжди він співзвучний з читачем. Тому і не завжди хочеться говорити або писати про те, що читаєш. Але не зараз.

Бо потрапила до моїх рук книга під назвою «Ода до радості». Яка складається з невеличких оповідань українських письменників.

Макс Кідрук зі своїм оповіданням «Я полечу!» дуже стрімко мене завоював. Це настільки якісний гумор, який не завжди зустрінеш у кіно, не кажучи вже про книги. Тож коли я прочитала і вдоволь насміялась, то вирішила, що про цей скарб з перчинкою, має дізнатися якомога більше людей.

А тим паче, що в основі сюжету лежить реальна історія лос-анджелеського пенсіонера Ларрі Волтерса, який у 1982 році захотів політати без літака. І зробив це на повітряних кульках зі стільцем.

Рецензія на фільм «Є мрії - будуть і подорожі»

Дія фільму відбувається в 60-х роках минулого століття. Сюжет не гостросюжетний, але наперед передбачити його важко. Більше призначений для аналізування і пошуку сенсу життя. 

Цей фільм про життя двох дітей, яких виховували байдужі до них батьки. Мамо і тато хлопчика на ім'я Бен зачинилися у своєму маленькому світі, в якому було місце лише їх нібито захопленню. А насправді, це була втеча від реальності, та від дорослого життя.

Батьки білявої дівчинки Кесі травмували її дитячу психіку. Тато Кесі пиячив і домагався її. А мама тим часом терпляче зачиняла на це очі. Але після автокатастрофи вони загинули і дівчинка тимчасово потрапила до родини Бена. 

Діти одразу один одному сподобались і подружились. Кесі виявилась дуже розумною і сміливою дівчинкою. Хоча насправді в душі мала багато неспокою і потребувала підтримки. Яку і знайшла біля Бена . Він за характером був її протилежністю. Дуже спокійний і соромливий. Саме ці якості їй в ньому і сподобались. Кесі тягнулася до його чистої і світлої душі.

Рецензія на роман Ромена Роллана «Жан-Крістоф». Том. 1

Ромен Роллан – французький письменник, музикознавець, театрознавець і мистецтвознавець. І те, що він був музикознавцем, це відчувається упродовж всього роману. Бо тільки обізнана людина, може так глибоко занурити читача у світ митця.

До першого тому роману увійшли три книги: «Зоря», «Ранок», «Отроцтво». Кожна з цих книг, це нібито сходинки пізнання, якими прямує головний герой Жан-Крістоф.

У першій книзі «Зоря», автор дає можливість побачити світ очима немовля. Спочатку цей світ чужий дитині. Але це до того моменту, поки вона не ознайомиться і не звикнеться з ним. У головного героя, це знайомство відбувається через перші звуки, дотики, силуети, першу жорстокість і несправедливість.