Рецензія на книгу Пауло Коельйо «Брида»

Пауло Коельйо для мене особливий письменник. Бо лише одна книга до знайомства з ним мене захопила. Він, це більш свідома на той час література. І як у більшості перше знайомство відбулося через книгу «Алхімік» - це неймовірна подорож у світ мудрості, добра і пригод. Звичайно, що були і інші прочитані його книги. Але «Заїр», поки на першому місці. Саме Коельйо через книги «Алхімік» і «Заїр» примусив полюбити такі дивні і нібито непримітні пустелі. І думаю, що не тільки мене.

На днях прочитала ще одну його книгу під назвою «Брида». Брида – це головна героїня, яка мала особливі здібності. І прагнула пізнати таємницю світу через магію. Шукала шлях до первісної себе і готувалася до посвячення у відьми.

Але найголовніше що їй треба було знайти, без чого неможливе повне розуміння себе і своїх здібностей – це свою Іншу Частину.

Теорія про Іншу Частину, яку висвітлює автор книги, для мене була дуже новою і шокуючою. Настільки шокуючою, що першу ніч і спати не могла нормально, все обмірковувала. Багато чула, але такого ніколи.

Нібито під час певних перевтілень наша душа ділиться на дві душі – чоловічу і жіночу. Як душа Адама розділилася і Єва утворилася з неї. Кожна з нових душ також перетворюється на дві й у такий спосіб протягом кількох поколінь ми розселилися майже по всій Землі. Але ми не тільки ділимося, а й поєднуємося. І найголовніше, що ми маємо зробити, це зустріти хоча б одну зі своїх Інших Частин. Бо тільки так можна зрозуміти світ і виконати своє призначення. Цікава теорія, але до неї треба звикнути.

Книга читається дуже легко і дуже швидко. Та так швидко, що від того стає сумно. Не встигла озирнутися, як пів книги нібито і не було. А в душі чогось не вистачало, здавалося занадто просто. Постійно чекала чогось надзвичайного, що нібито ось зараз вже буде справжній «десерт». І він був, але трохи пізніше.

Але коли сіла передивлятися прочитані сторінки, то перша частина книги вже сприймалась інакше. Більш глибоко. А спочатку були інші враження. Може в ту мить не потрапила на необхідну хвилю. 

Загалом книга «Брида» хороша. І Коельйо, як завжди вміє торкнутися серця, та надихнути. Є фрагменти у сюжеті, від яких важко відірватися. Ти настільки занурюєшся у цю історію, що просто сидиш і посміхаєшся від задоволення.

Але все одно хотілося більшого, нібито не додали, закінчили тоді, коли мало початися найцікавіше. Може колись Пауло Коельйо і напише продовження. Бо воно буде дуже доречним і бажаним. Принаймні для мене.