Фільм складається із 4 серій. Виробництво –
Росія. І той факт, що це російський серіал, мене відразу відштовхнуло. Бо скептично відношусь до російських серіалів. Хоча для мене за жанром це більше повноцінний фільмом, який поділили на кілька серій.
Побачивши у назві слово «інструкція»,
подумала, що це документальний фільм, але ж ні – художній. І це мене ще більш
насторожило. Але треба було увімкнути і всі сумніви випарувались. Від фільму відірватися неможливо. Серії пролітають на одному диханні. І найголовніше, що хочеться
передивитися.
І хоча фільм називається «Як вийти заміж.
Інструкція», насправді він буде корисний і для тих, хто вже визначився зі своїм
вибором, але відчуває себе нещасливим у шлюбі. Бо у фільмі багато проекцій на
нещасливі подружні пари. Це нібито погляд зі сторони на проблеми.
Загалом, як на мене, назва не дуже
підходить сюжету. Тут немає чітких порад, як вийти заміж. Тут більше акцент на
тому, як знайти саме свою людину і як бути щасливим у подружньому житті. І не
змарнувати своє життя на того, хто вам не підходить.
Проблематика вибудована навколо зневажених
чоловіками жінок. Жінки в сюжеті – жертви. Вони роблять все щоб догодити своїм
чоловікам, через страх залишитись самою. І тим часом, саме це спричиняє
неповагу до них від сильного полу. Бо догоджаючи, вони втрачають себе, і як особистість їх вже не існує.
По сюжету найголовніше бути собою. Не
забувати про себе і свої потреби. І якщо біля тебе твоя людина вона поважатиме
і прийматиме твій вибір, яким би він не був. Твоя людина приймає все що в тобі
є.
Кожна серія, це окрема історія невдалого
досвіду подружнього життя. І як на мене найбільш актуальна в наш час є
серія під назвою – «Дружина пластичного хірурга». Бо жінки все частіше ліплять
з себе тих, ким не є насправді. Стирають своє обличчя, свою природу і свою
справжню сутність. І тим самим втрачають себе. Не приймаючи себе, неможливо
віддатися всецільно емоційно людині. Таким чином ти у стосунках не
розслаблений. А з стиснутим горлом неможливо бути щасливим.
Фільм хороший, але однобокий. Тут погляд лише
на нещасливих жінок. Але ж і чоловіки деколи стають жертвами у стосунках. Для
прикладу, коли їх жінка – це "мужик" у спідниці. Така жінка повністю перетягує всі
керуючи чоловічі обов'язки на себе. Намагається домінувати у стосунках. Не
поважає свого чоловіка. Не прислуховується до нього. Притиснутий у стосунках
чоловік – це нещасливий чоловік. Чоловік від природи створений захищати – і
тому саме він має бути лідером у стосунках. Але деякі жінки притискають у
всьому свого чоловіка, а потім самі ж від того страждають. Бо керувати, то не
жіноча роль. Щаслива жінка – розслаблена жінка. І про це було б добре зняти
другу частину фільму. Бо однобокий погляд не є правдивий погляд.
Найбільша проблема у стосунках криється у
неприйнятті себе. Так говориться у сюжеті фільму і так вважаю і я. Якщо ти
любиш себе, ти не дозволиш не поваги до себе. Тож любіть себе такими, які ви є.
Кайфуйте від себе! І тоді ви зможете віддавати все найкраще, що в вас є іншим.
Якщо вас створили такими, то так воно має бути. Поважайте вибір Бога і природи.
Підсумувати хочу словами Пауло Коельйо:
«Якщо ти гарний, то ти відрізняєшся від інших, не прагни бути таким, як вони.
Ми не можемо уявити собі жирафу без довгої шиї або кактус без колючок.
Неоднаковість вершин гір, які нас оточують, надає їм величі. Якби рука людини
спробувала надати їм усім однакової форми, вони б так не вражали нашу уяву. Те,
що нам здається недосконалим, є саме тим, що дивує і приваблює. Можна тільки
пожаліти тих, хто думає: «Я не гарний, бо Любов не постукала в мої двері». Це
не правда, Любов стукала, але ці люди їй не відчинили, бо не були готові
прийняти її. Вони намагалися причепуритися, хоч насправді були готові. Вони
намагалися наслідувати інших, хоч Любов шукала чогось незвичного. Вони прагнули
віддзеркалити те, що приходило ззовні, й забували про світло, яке струменіло
від них.»
Немає коментарів:
Дописати коментар