Політ на кулях зі стільцем

Непередбачувані мрії. Виявляється і вони мають силу здійснюватись.

Ось такий він чудакуватий Ларрі Уолтерс. На фотографіях видно, як він здійснив свій омріяний політ на стільці з 45 кулями наповнених гелієм. Кожна куля діаметром 1 метр.

На них він досяг такої самої висоти, як і літаки. А якщо точніше, то він з ними там у небі і зустрівся.

Саме його як за головного героя взяв у свій сюжет оповідання «Я полечу!» Макс Кідрук.

З рецензією оповідання можна ознайомитися нижче на моїй сторінці.

Рецензія на оповідання Макса Кідрука. «Я полечу!»

Книга – це світ таємниць. Але не завжди він співзвучний з читачем. Тому і не завжди хочеться говорити або писати про те, що читаєш. Але не зараз.

Бо потрапила до моїх рук книга під назвою «Ода до радості». Яка складається з невеличких оповідань українських письменників.

Макс Кідрук зі своїм оповіданням «Я полечу!» дуже стрімко мене завоював. Це настільки якісний гумор, який не завжди зустрінеш у кіно, не кажучи вже про книги. Тож коли я прочитала і вдоволь насміялась, то вирішила, що про цей скарб з перчинкою, має дізнатися якомога більше людей.

А тим паче, що в основі сюжету лежить реальна історія лос-анджелеського пенсіонера Ларрі Волтерса, який у 1982 році захотів політати без літака. І зробив це на повітряних кульках зі стільцем.

Думки про воєнний стан в Україні

Що він дав українцям. І чи ми зрозуміли, що відбулося.

А ще поговоримо трохи про вибори в Україні.

Десь за два дні до того, як стався збройний конфлікт в Азовському морі, який спричинили росіяни, я згадували страшний 2014 рік, початок нашої війни з Росією. І думала, що спогади треба занотувати, доки ще свіжі і не забулися. Українські регіони, які межують з російським кордоном, відчували російський тиск роками, віками. Але раніше він був не такий свідомий. І тільки я про це подумала і згадала, як нахлинула на Україну нова хвиля тиску, яка так само збиває з ніг.

Але якщо чесно, то 2014 рік частково зміцнив імунітет українців. І ми стали трохи сильнішими та розумнішими. І страшніше і тяжче було саме тоді, коли на собі відчули що таке психологічна війна, і що вона не менш руйнівна за звичайну війну. Але про це вже напишу окремо.

То що відбувається зараз? Росія знову намагається притиснути Україну? Нібито, чи замало того, що зробили? Крим нахабно загарбали, Донецьк і Луганськ зруйнували. Свої рублі у захоплених регіонах запустили і кажуть що не винні. А тепер ще хочуть заволодіти Азовським морем.