Рецензія на оповідання Макса Кідрука. «Я полечу!»

Книга – це світ таємниць. Але не завжди він співзвучний з читачем. Тому і не завжди хочеться говорити або писати про те, що читаєш. Але не зараз.

Бо потрапила до моїх рук книга під назвою «Ода до радості». Яка складається з невеличких оповідань українських письменників.

Макс Кідрук зі своїм оповіданням «Я полечу!» дуже стрімко мене завоював. Це настільки якісний гумор, який не завжди зустрінеш у кіно, не кажучи вже про книги. Тож коли я прочитала і вдоволь насміялась, то вирішила, що про цей скарб з перчинкою, має дізнатися якомога більше людей.

А тим паче, що в основі сюжету лежить реальна історія лос-анджелеського пенсіонера Ларрі Волтерса, який у 1982 році захотів політати без літака. І зробив це на повітряних кульках зі стільцем.

Головний герой оповідання «Я полечу!» вісімнадцятирічний Стьопа, народився в родині льотчиків. Його дідусь Гордій Архипович був легендарним льотчиком, і батько Зиновій також добре літав, але багато пиячив. Під час особливо тяжких запоїв він ліз на дах сараю й уявляв себе на місці доблесного батька Гордія Архиповича. І одного разу таки впав з того даху. Того ж дня і впала надія Стьопи, що батько його навчить літати. А він дуже про це мріяв. І намагався вступити до деяких авіаційних університетів. Але йому всюди відмовили.

Він говорив, що все одно полетить. Та інколи вже і сам не вірив. Але його друг Мар’янчик в нього вірив. Він хоча і мав фізичні вади, вирізнявся проникливим розумом. І дивлячись на страждання Стьопи вирішив йому допомогти. Мар’янчик сконструював літаючий апарат – Геліостат. Який складався з п'ятьох куль наповнених гелієм прикріплених до стільця.

У оповіданні є трохи фізики, розрахунків, але після них буде дуже яскрава родзинка. Якщо читач дочитає до кінця, він ніколи про це не пошкодує. А навпаки отримає багато гарного настрою.

Читач разом із Стьопою пізнаватиме небесний простір, та побачить, як смішно реагують на цей політ інші люди. Які перетинатимуться із цим дивним літаючим Геліостатом.

А найдивніше, як вже писала, що схожий літаючий апарат і справді був побудований реальною людиною. Ларрі Волтерс, який перший спромігся злетіти на кулях зі стільцем, надихнув і інших на подібний вчинок. Тож було ще декілька людей, які повторили цей божевільний політ.

Окрім звичайних людей Ларрі надихнув і музикантів, які написала про нього пісню. Та режисерів фільмів і мультфільмів, що взяли за сюжет його саморобний літаючий апарат.

Дуже дивно, що перед очима така велика кількість інформації, яка не завжди є важливою. А такий надзвичайний вчинок не є загальновідомим.

Хоча може це і добре, що він не такий вже і відомий загалу. Бо зараз мабуть вже пів світу літало на стільцях у небі. :) Але чи всі б повернулися на землю?