Рецензія на фільм: «Термінатор:Фатум»

Про що фільм, думаю, що більшість і так знає, тож деталі сюжету обмену. А враженнями від перегляду поділюся.

Відразу скажу, що не фанат бойовиків. Пішла на фільм за компанію з друзями. Але перші частини «Термінатора» все ж таки в далекому минулому дивилася. І в принципі думала, що готова до перегляду. Тим паче, що зараз дуже круто і яскраво знімають фільми. І деколи не типові для мого смаку жанри, мені виявляються до вподоби. Тож вирішила, що і цього разу буде так само. Все ж таки це не фільм жахів, який не сприймаю навіть у найгарнішій обкладинці.

Але чесно кажучи, в той день, я все ж таки переоцінила свої можливості. Навіть не знаю, як додивилася до закінчення. Кілька разів хотілося просто встати і піти.

Що збентежило і дуже втомило?

По-перше, в сюжеті фільму немає жодної спокійної секунди для перепочинку. Для мене це був мрак, мрак, ще більший мрак і фінішем всього мрак на майбутнє.

По-друге, картинка деколи настільки швидко змінювалась, що сфокусуватися на ній було просто неможливо. Таке враження, що режисер прагнув глядачів ввести в транс.

Занадто швидка заміна картинок, у вигляді блимання притупляє свідомість. І в таку мить людині можна впхати що завгодно. Бо вимикається аналітичне мислення.

Так діють і рекламодавці.

Я не можу точно стверджувати, що режисер таким чином хотів вплинути на свідомість глядачів.

Але те, що мерехтінням картинки він міг вимкнути аналітичне мислення, це факт. І картина, яка насправді може бути примітивною і не цікавою, може здатися доволі пристойною.

Не дарма ж людині нашого часу радять деколи переглядати старі фільми. Щоб заспокоїти і відновити свідомість. Бо там немає такої швидкої заміни картинок, і мозок у таку мить відпочиває і відновлюється.

Коли я вийшла з кінотеатру, то голова від тиску просто розривалась. І хотілося негайно чогось позитивного.

Але я намагалась знайти щось корисне в сюжеті, хоча б якийсь сенс. І знайшла. Для мене він корисний тільки тим, що показує людству до чого призводить загравання з високими технологіями. І нині намагання замінити роботами людину, створюючи то робота-коханку, то робота-коханця, можемо опинитися у світі «Термінатора» 😉 Де мрак, мрак і мрак на майбутнє.