Українці з Китаю

Ще ніколи в житті мені не снився Китай. А тут на днях наснився разом з китайцями. Це говорить про те, що вже занадто багато інформації навколо них.

Але не про це хотіла написати.

А про вчорашню епопею, яка розгорілася навколо приїжджих з Уханя українців і деяких іноземців. 

У Нових Санжарах, куди привезли евакуйованих, перекривали дороги, палили шини, билися з поліцією. Таким чином нібито місцеві намагалися зупинити в'їзд хвороби.

Не буду тут використовувати назву хвороби, яку і так всі знають, і через яку паляться ці шини. Бо і без мене занадто багато уваги і енергії направлено у бік цього вірусу. А я вірю, що чим більше уваги, то і більше воно примножується.

Але повернемося до протестувальників з Нових Санжарів, куди приїхали ці нещасні люди з Китаю.

Виявляється, що вони і каміння кидали по автобусам з людьми.

То треба було цілитися по вікнам, щоб їх розбити і розповсюдити вірус на вас же. Хоча, як пізніше виявилось вони все ж таки деякі вікна розбили. Чи треба було підбігти до санаторію і за руки їх потягати – таким чином побрататися із вірусом.

Якщо що, то це був чорний гумор. Яким хотіла показати, що не бачу логіки у діях протестувальників. Вони бояться вірусу, а самі ледь не стрибають на ці автобуси.

Хоча, за словами Міністра охорони здоров'я Зоряни Скалецької, люди, які приїхали з Китаю, на сьогоднішній день є здоровими. 

Це перше, що хотілося зазначити.

А друге, це те що кожен з нас має розуміти, що люди з Китаю, це теж чиїсь близькі і рідні. Задайте собі питання, як відреагували б ви, якщо не дай Бог ваша близька людина потрапила у таку ситуацію?

Думаю, що майже кожен кричав би, - поверніть мені мою кровиночку.

А ви зараз чиюсь дитину обкидаєте камінням.

Так не можна люди!

Зрозуміло, що страшно. Особливо, коли це відбувається неподалік. Інстинкт самозбереження ніхто не відміняв, але інстинкт людяності також.

Ну і коли порівнюють зустріч евакуйованих українців із зустріччю таких країн, як Франція і США. То для мене, це трохи не сумісне порівняння. Бо майже всі в нашій країні знають рівень медицини в нас і в країнах вище зазначених.

Українці не довіряють нашому медичному захисту так, як в тій самій Франції і Америці. Тому і була така паніка. Хоча, на мою думку, це все одно не виправдовує такі вчинки.

Коли я вперше почула, що мають приїхати наші громадяни з Китаю, то спочатку теж трохи занепокоїлась. Але потім подумала, що це теж чиїсь рідні люди. Тож буде так, як має бути.

А коли вчора побачила, як наша влада достойно підготувалась до евакуації. І вжила таку кількість заходів для безпеки наших громадян. То ще більше впевнилась, що все буде добре!

Тож усім файного настрою!