Земельний кодекс в Україні – це нескінченне свято бандитів

Вже немає сил дивитися новини з мітингами «Проти продажу земель». Кожного разу, як бачу щось подібне на ТБ, відразу вимикаю.

Мені цікаво, чи є на мітингу хоча б одна людина, яка має пай землі і не хоче його продавати?

Та яке ви маєте право вирішувати за іншу людину, що йому робити зі своєю власністю? Чи ви знаєте, хто ці власники паїв?

Так я вам розкажу, це зазвичай бідні люди. Бідні, бо обдурені. Для цих людей продаж землі є чи не єдиною можливістю вийти з убожіння.

Магазин «Медтехніка» в Мелітополі. Шарлатанство чи рулетка на вдачу?

Якось на днях вирішили ми придбати мамі тонометр автомат. Механічний вже був, але хотілося щось легше і простіше у використанні. Щоб на кнопку натиснув і вже є результат. Багато передивилась інформації у пошуках надійного і якісного. Але так і не визначилась, бо «кожна жаба вихваляє своє болото».

Тож побачила лише один розумний вихід, це піти до спеціалізованого магазину медтехніки, де є свій майстер, і там з ним порадитись. Хто ж як не він має знати, що найкраще.

Сам майстер виявився привітний, порадив тонометр фірми «Microlife». Але наскільки він компетентний і чесний, судіть самі. Я лише напишу свій досвід.

Рецензія на фільм: «Термінатор:Фатум»

Про що фільм, думаю, що більшість і так знає, тож деталі сюжету обмену. А враженнями від перегляду поділюся.

Відразу скажу, що не фанат бойовиків. Пішла на фільм за компанію з друзями. Але перші частини «Термінатора» все ж таки в далекому минулому дивилася. І в принципі думала, що готова до перегляду. Тим паче, що зараз дуже круто і яскраво знімають фільми. І деколи не типові для мого смаку жанри, мені виявляються до вподоби. Тож вирішила, що і цього разу буде так само. Все ж таки це не фільм жахів, який не сприймаю навіть у найгарнішій обкладинці.

Відкриття чергового «чорного» АТБ в Мелітополі

Сьогодні, майже біля мого будинку, на вул.Ломоносова, було відкрито супермаркет «чорний» АТБ. Хоча він і не перший в місті, але потрапила до такого вперше. На саме відкриття, яке було о 10.00, ми трохи запізнилися. Тож в сотню щасливчиків, які отримали книгу рецептів «Ектор Хіменес-Браво», ми не потрапили. Тим паче, як виявилось пізніше, наші винахідливі мешканці писалися в чергу заздалегідь. Тож людей, як зрозуміло було дуже багато.

Ми нібито ляльки у дорослих руках

Кожного ранку прагну почути хоча б якусь інформацію щодо змін бюджетного кодексу у рамках бюджету-2020. Де нібито мали вирішити проблеми з тарифами і наданням субсидій. Але українські ЗМІ мовчать. Жодного слова з уст, коли все це буде розглянуто.

Замість цього нашому люду підкинули чергову «качку», яка замулює не тільки очі але і свідомість.

У 2018 році така «качка» була у вигляді гейпорадів. І так само після нових нищівних правил отримання житлових субсидій. Тож зараз ситуація дублюється. Зміни з приводу субсидій так само направлені не в кращий бік. А підкинута «качка» вже у вигляді нібито здачі українських позицій на воюючій території. Звичайно я можу помилятися, але для мене ця вся «капітуляція» нібито тимчасово надута велика кулька, яка рано чи пізно лусне. І нічого від неї не лишиться. Окрім злості і втрачених сил. Та пустого гаманця. Просто комусь треба було її надути.

Рецензія на книгу Пауло Коельйо «Брида»

Пауло Коельйо для мене особливий письменник. Бо лише одна книга до знайомства з ним мене захопила. Він, це більш свідома на той час література. І як у більшості перше знайомство відбулося через книгу «Алхімік» - це неймовірна подорож у світ мудрості, добра і пригод. Звичайно, що були і інші прочитані його книги. Але «Заїр», поки на першому місці. Саме Коельйо через книги «Алхімік» і «Заїр» примусив полюбити такі дивні і нібито непримітні пустелі. І думаю, що не тільки мене.

На днях прочитала ще одну його книгу під назвою «Брида». Брида – це головна героїня, яка мала особливі здібності. І прагнула пізнати таємницю світу через магію. Шукала шлях до первісної себе і готувалася до посвячення у відьми.

Рецензія на фільм «Як вийти заміж. Інструкція»

Фільм складається із 4 серій. Виробництво – Росія. І той факт, що це російський серіал, мене відразу відштовхнуло. Бо скептично відношусь до російських серіалів. Хоча для мене за жанром це більше повноцінний фільмом, який поділили на кілька серій.

Побачивши у назві слово «інструкція», подумала, що це документальний фільм, але ж ні – художній. І це мене ще більш насторожило. Але треба було увімкнути і всі сумніви випарувались. Від фільму відірватися неможливо. Серії пролітають на одному диханні. І найголовніше, що хочеться передивитися.

І хоча фільм називається «Як вийти заміж. Інструкція», насправді він буде корисний і для тих, хто вже визначився зі своїм вибором, але відчуває себе нещасливим у шлюбі. Бо у фільмі багато проекцій на нещасливі подружні пари. Це нібито погляд зі сторони на проблеми.