Мрія

Коли ти думаєш про мрію, то уявляєш самі задоволення, ейфорію. Але мрія не така вже і лагідна, як ми її вимальовуємо. Вона дуже сильно вибаглива.

Мрія – це багато праці, випробовувань, терпіння, розчарувань, іноді сліз і бажання все кинути. Мрія може здатися жорстокою. Але насправді, це не так.

Кажуть, що за все треба платити. То може і за неї теж?

А у підсумку всіх негаразд, які супроводжують мрію, ти нібито маєш бути нещасним. Але ти безмежно щасливий. Бо вона поруч! Вона, це ти, а ти, це вона. А більшого тобі і не треба.

Ніщо так не наповнює тебе до країв, як твоя мрія. 

І попри все ти будеш з нею щасливим.

Запоріжжя. Творча зустріч з Дмитром Комаровим, як на долоні

В матеріалі: історія виникнення тревел-шоу «Світ навиворіт», знайомство з оператором проекту Олександром Дмитрієвим та поради мандрівникам від Дмитра Комарова.

Програма творчої зустрічі, на жаль, була хаотично побудована  і не мала чітких та зважених переходів. Через що важко було зосередитись. Але все ж таки вона складалася з кількох частин: із сюжетів проекту «Світ навиворіт, запитань з залу, та позакадрових моментів. Сюжети з проекту, думаю, бачив кожен поціновувач тревел-шоу. Тож замість них хотілося чогось новенького. Запитань з залу було незчисленна кількість. Але Дмитро приділив їм замало часу, тому багато питань лишилося без відповідей. І хоча Комаров посилався на брак часу через виступ «95 кварталу», який мав розпочатися після творчої зустрічі. На мою думку, замість повторних сюжетів «Світу навиворіт», можно було більше приділити уваги питанням з залу. Бо вони казково оживляли зустріч. А ще хотілося більше відкритого Комарова. Але окрім цього всього було багато і цікавого. Позакадрові моменти тревел-шоу часом дивували, а часом смішили і надихали. Та і поради Дмитра Комарова завжди будуть в нагоді кожному мандрівнику.

Не буду детально розписувати все що було на зустрічі. Бо багато чого вже знає кожен телеглядач. Тому вирішила зробити акцент на ексклюзивній інформації. Що було нового і цікавого для мене. І надіюсь, що не менш цікаво буде і вам.

Ціни ростуть, а на майдан виходимо за казна-що. Хто в ліс, хто по дрова

Європейське життя, це те про що мріяли українці. Але, на жаль, ми все більше перетворюємось на країну дурнів, як у відомій казці «Буратіно».

То може ми і справді заслуговуємо на таке життя? Бо і далі робимо помилки. Піддаємося емоціям та забуваємо думати холодним розумом.

Замість того, щоб виходити на майдан з гаслами більш нагальних проблем. Які призводять до погіршення рівня життя. Ми виходимо на захист Саакашвілі.

Бо ми і досі віримо в чудо-людину. Яка за мить змінить наше життя.

І тому, як тільки щось не до вподоби, ми кричимо про імпічмент. Але так можна кожного дня міняти Президента і чекати чуда.

Це нібито приходить хворий до лікаря і каже: - Лікарю, у мене дуже сильно болить нога. А лікар йому у відповідь: - Треба відрізати.

Різдвяні вертепи в Мелітополі

7 січня Мелітополь накрило не снігом, а вертепами і яскравим сонцем. І все завдяки спільноті «Різдво Разом». У якій прийняли участь волонтери з різних куточків нашої країни. І яка хоч і не подарувала нам омріяний сніг, але замість нього занурила в атмосферу справжнього Різдва Христового. 

Учасники спільноти "Різдво Разом" заспівали колядки і показали повчальні міні-сценки на вічні теми загальнолюдського значення. А ще роздали ласощі дітлахам.

Загалом в Мелітополі було 10 локацій з виступами. І на одну з них мені пощастило потрапити. Тож ділюся фотозвітом з Різдвяного вертепу біля скверу Дружби.

Кав’ярня «Lviv Croissants»

Пройшло трохи більше місяця з відкриття львівської кавя’рні в Мелітополі. А шалений ажіотаж досі не зчухає. Дякуючи новорічним святам, після яких люди відсипаються. Я нарешті потрапила до «Lviv Croissants». І тепер можу поділитися своїми враженнями.

Інтер’єр у кав’ярні затишний і стильний. Але трохи замале приміщення. Для такої популярної і смачної кав’ярні необхідні більш масштабні габарити. Хочеться, щоб столики були більш відокремлені один від одного. Але на диванчику сидіти зручно і затишно.

Замовила собі круасан з шоколадом і вітамінний чай з апельсином і м'ятою. Згадую чай і посміхаюсь від приємних спогадів свіжого цитрусового аромату. Цей аромат, як приємний сюрприз. Бо дуже рідко смак і аромат чаю настільки споріднений з назвою. 

Ілюстрації до роману Ромена Роллана «Жан-Крістоф»

Створив ці чудові гравюри відомий бельгійський художник і графік Франс Мазерель. Його роботи до роману «Жан-Крістоф» зроблені в 1920 році на контрасті чорного і білого. Самі малюнки трохи геометризовані, що додає їм динамізму.

Мазерель є автором  світлин до багатьох відомих літературних творів. Його графіку можна побачити на сторінках: «Гамлета» Шекспіра, «Жерміналь» Золя, «Скутого Прометея» Есхіла, «Старий і море» Хемінгуея.

Чесно кажучи, дуже здивувала така масштабна ілюстрація роману «Жан-Крістоф». Але водночас і порадувала своєю пронизливістю і точністю.  Дуже рідко погоджуєшся з чужою ілюстрацією або екранізацією літературних творів. Бо коли читаєш книгу, ти малюєш у думках свої особливі образи. Але тут все цілком збігається.

Про такий збіг, думаю, мріє кожен читач. Тож насолоджуємося. 

«Жити стало краще, жити стало веселіше». Пенсійна реформа пана Гройсмана в дії

В Україні все як завжди. Гучні промови і забарвлені яскравими фарбами фрази. А реальністіь наша - це порожнеча і стіна, яка відділяє політиків від соціума.

Останні два місяці українські пенсіонери жили, як на голках. Тільки і обговорювали між собою нібито нову пенсійну реформу. Ні, ну реформа може і нова, але жити по-новому стали одиниці. Тож поки що, ми спостерігаємо лише замилювання очей. А більшість і далі ледь зводить кінці з кінцями.

А яка реальність наших «реформаторів»? Читаймо нижче.